Сейсмоэлектромагнетизм и пространственно-временные структуры
© В.Н. Шуман, 2015
Институт геофизики НАН Украины, Киев, Украина
Поступила 19 сентября 2015 г.
Представлено членом редколлегии В.И. Старостенко
Обговорено нові ідеї, підходи та методи сучасної сейсмології, насамперед стосовно високоорганізованих просторово-часових
структур у дисипативних середовищах, далеких від термодинамічної рівноваги, зокрема автоструктур. Розглянуто деякі деталі уже
проведених досліджень і їх наслідки, на які звичайно не звертали достатньої уваги, але які можуть бути вирішальними для майбутніх
робіт. При цьому замість поширеного розуміння сейсмічності як фундаментального наслідку еволюції геосистем до стану самоорганізованої
критичності, обмеженого рамками систем з аномально повільною динамікою, запропоновано його інтерпретацію як метастабільних станів
геосередовища та їх послідовності. Суть нового підходу - парадигма переходів просторових образів у неоднорідному багатомасштабному
ієрархічно організованому активному геосередовищі, які відображуються в просторовій структурі спонтанних емісій літосферного
походження - сейсмічній та електромагнітній. Передусім маються на увазі задачі теорії переходів просторових образів замість відомих
задач теорії біфуркацій динамічних систем. Підкреслено роль і вплив на динамічні процеси в геосередовищі завад різної інтенсивності та
кольорності, які сприяють появі режимів його функціонування, які не можуть бути реалізованими в разі їх відсутності. Дискутуються можливі
та видимі варіанти застосування запропонованого підходу.
Ключові слова: сейсмічність, сейсмічний процес, самоорганізована критичність, автохвильові процеси, автоструктури, спонтанні емісії,
прогнозованість геосистем.
<<назад |
|
