Інститут геофізики НАН України створенио 23 грудня 1960 року в м.Києві на базі геофізичних
відділів і станцій АН УРСР, а саме: Інституту геології корисних копалин (Львів), геофізичної лабораторії та
Димерської магнітної станції Інституту геологічних наук (Київ) і Сейсмічного сектора АН УРСР з
філіалом у м. Львові (Постанова Президії АН УРСР від 23.12.1960 р., протокол №74 §996).
Мета створення Інституту – об'єднання досліджень фундаментальної, експериментальної і прикладної геофізики.
Засновником і першим директором Інституту (з 1960 по 1976 рр.) був видатний геофізик С.І.Субботін,
йому належить головна роль у розвитку основних напрямків геофізичної науки на Україні.
В Інститут прийшли провідні геофізики республіки тих років: І.А.Балабушевич, В.Н.Головцин, В.В.Кравець,
З.О.Крутиховська, Т.С.Лебедєв, Н.П.Михайлова, Г.Т.Собакар, В.Б.Соллогуб, А.В.Чекунов. Першими
аспірантами ІГФ були А.Н.Третяк (був прийняти в аспірантуру ІГН АН УРСР в 1958 р., а закінчив
її в Інституті геофізики в 1961 р.) С.С.Красовський, Є.К.Лоссовський, (всі вони стали докторами наук).
На згадку про академіка С.І.Субботіна Інституту геофізики в 1978 році присвоєно його ім'я, а 13 липня 1981 року на фасаді
будівлі Інституту було відкрито меморіальну дошку з бронзовим скульптурним портретом академіка С.І.Субботіна.
З 1998 року в Національній академії наук України засновано премію імені С.І.Субботіна за видатні наукові досягнення
в галузі геофізики, гідрофізики, наукового приладобудування, метрології та фізики атмосфери.
З 1976 року по 1991 рік Інститут очолював видатний геофізик, академік АН УРСР А.В.Чекунов,
який вніс вагомий внесок в посилення наукового авторитету Інституту. З його ім'ям пов'язаний розвиток
геотектоніки, глибинної будови земної кори і верхньої мантії, тектонічних процесів, комплексування даних різних
геофізичних методів, вивчення сучасної геодинаміки та сейсмічності, тектонофізичного моделювання.
З грудня 1991 року Інститут геофізики очолює академік НАН України В.І.Старостенко, який з 1 листопада 1961 р. поступив
в аспірантуру Інституту. Основною проблемою, поставленої перед Інститутом, було вивчення глибинної будови земної кори
і верхньої мантії методами геофізики, а також побудова тривимірних комплексних геофізичних і петрофізичних моделей г
еологічних структур з метою прогнозу родовищ корисних копалин.
У структурі Інституту на час його створення було чотири наукових відділи і дві лабораторії:
-- відділ гравіметрії - керівник член-кореспондент АН УРСР, професор, доктор геол.-мін. наук С.І.Субботін
(в подальшому академік АН УРСР з 1961 р.);
-- відділ сейсмометрії - керівник кандидат геол.-мін. наук В.Б.Соллогуб (в подальшому доктор геол.–мін. наук,
член-кореспондент АН УРСР);
-- відділ електрометрії - керівник доктор геол.-мін. наук, професор В.М.Головцин;
-- відділ інтерпретації та узагальнення геофізичних даних - керівник кандидат геол.-мін. наук І.А.Балабушевич
(в подальшому доктор геол.-мін. наук);
-- лабораторія фізичних властивостей речовини земної кори - керівник кандидат геол.-мін. наук Т.С.Лебедєв;
-- лабораторія магніторозвідки з магнітною станцією (Димер) - керівник кандидат геол.-мін. наук З.О.Крутиховська
(в подальшому доктор геол.-мін. наук (1971), професор (1972), заслужений діяч науки УРСР (1979).
Крім того, була організована наукова бібліотека і допоміжні служби. До складу Інституту також
входила Львівська філія під керівництвом канд. геол.-мін. наук А.П.Бондаренка.
В області фізики Землі великим досягненням стала розробка С.І.Субботіним в 1954-1975 роках фундаментальної
теорії тектонічних рухів і механізму формування структур земної кори. Ця теорія пояснює, виходячи з позицій
сучасної фізики, причини вертикальних і горизонтальних рухів літосфери, а також утворення структур, які
виникають при цьому. Вона викладена в його книгах "Мантия Земли и тектогенез" (1968) і "Процессы в
верхней мантии Земли и связь с ними строения земной коры" (1964). Останню в 1965 році перевидає
журнал "Tectonophysics", а в 1966 журнал «Geophysik and Geologie» друкує 6 главу цієї монографії.
З 1962 року Інститут почав щорічно видавати «Геофизический сборник», реформований
з середини 1979 р. в «Геофизический журнал», що виходить з періодичністю 6 номерів на рік. З 1981 по
2000 рік включно «Геофизический журнал» перевидавався англійською мовою фірмою "Gordon and Breach
Science Publishers Ltd". З 2016 р. «Геофизический журнал» входить до наукометричної бази Web of Science та РИНЦ.
У 1963 році в Інституті створена Комплексна геофізична обсерваторія (КГО), яку очолив доктор геол.-мін.
наук, професор В.М.Головцин. До завдань КГО входило вивчення варіацій геомагнітного, геоелектричного
і гравітаційного полів, стану іоносфери і сейсмічності України.
У 1964 році до складу Інституту була включена Полтавська гравіметрична обсерваторія на чолі з член-кореспондентом
АН УРСР З.М.Аксентьєвою.
Починаючи з 1964 р. Інститут почав брати участь в морських геофізичних експедиціях.
У 1966 р. Інститут фізики Землі АН СРСР передав Інституту геофізики АН УРСР кримські сейсмічні станції:
"Алушта", "Сімферополь", "Феодосія" і "Ялта". У Сімферополі був створений і включений в структуру
Інституту відділ сейсмології Кримської зони (пізніше відділ сейсмології) з чотирма сейсмічними станціями.
Очолив відділ відомий сейсмолог доктор фіз.-мат. наук, професор І.І.Попов. Почалися дослідження з
вивчення сейсмічності і сейсмічного режиму сейсмоактивних регіонів України. Були розпочаті роботи
зі створення карт загального і детального сейсмічного районування, а також мікрорайонування
(І.І.Попов, П.С.Кармазін, Б.Г.Пустовітенко, Г.М.Бугаєвський, О.І.Юркевич, Є.А.Сагалова, О.М.Скляр, О.М.Сафронов і ін.).
У 1972 р. співробітникам Інституту - академіку АН УРСР С.І.Суботіну і доктору геол.-мін. наук,
З.О.Крутихивській з колективом співробітників Дніпропетровського гірничого інституту ім.Артема,
трестів "Дніпрогеофізика" і "Київгеологія" за розробку і впровадження методики геологічного картування,
пошуків і вивчення глибинної будови родовищ Української залізорудної провінції геофізичними методами
була присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки. На основі цих розробок була проведена
оцінка запасів магнетитових родовищ Великого Кривого Рогу. Ця робота відігравала важливу роль у
визначенні стратегії подальшого освоєння регіону.
В квітні 1975 р. з Інституту гідромеханіки АН УРСР було передано відділ гідродинаміки вибухових
процесів та госпрозрахункове СКТБ, на базі яких було організовано новий великий підрозділ -
Сектор геодинаміки вибуху, керівник доктор техн. наук, професор О.О.Вовк. Пізніше Сектор було
перейменовано у Відділення геодинаміки вибуху (ВГВ). З 1985 по 2016 р. Відділенням керував член-кореспондент
НАН України, доктор фіз.-мат. наук, професор В.А.Даниленко, робота здійснюється в напрямках:
побудова моделей геофізичних середовищ; розробка експериментальних і чисельних методів дослідження
нелінійних хвильових процесів при динамічних впливах в природних середовищах; розробка нових
імпульсних технологій для інтенсифікації видобутку та переробки корисних копалин. З 2017р.
завідувач ВГВ кандидат фіз.-мат. наук Д.Б.Венгрович.
Карпатське відділення Інституту геофізики ім.С.І.Субботіна (КВ ІГФ НАН України)
сформовано в 1991 році. Наукова діяльність в Карпатському відділенні, яким керує доктор фіз.-мат. наук, професор,
чл.-кор. НАН України В.Ю.Максимчук, здійснюється в розробці комплексу геофізичних методів вивчення
будови і динаміки літосфери Карпатського регіону щодо проблем геодинаміки і пошуків покладів корисних копалин.
Роботи по вивченню земної кори і верхньої мантії України і суміжних регіонів методом глибинного сейсмічного
зондування проводяться з 1960 року. Досліджено будову кори всіх великих геоструктур УРСР, виявлені блоки,
розломи і хвилеводи, складені схеми рельєфу основних меж розділу, включаючи підошву кори - розділ Мохоровичича,
встановлено існування декількох різновікових кордонів цього розділу, складені еволюційні ряди геоструктур,
внесені корективи в загальну модель земної кори (В.Б.Соллогуб, А.В.Чекунов, Л.Т.Калюжна, О.А.Трипільський,
Т.В.Ільченко та інші).
За цикл робіт «Структура земной коры» академіку АН УРСР С.І.Субботіну (посмертно),
член-кореспондентам АН УРСР В.Б.Соллогубу і А.В.Чекунову в 1975р. була присуджена премія ім. В.І.Вернадського АН УРСР.
Медаль Академії наук УРСР з премією для молодих вчених в 1979 році отримав мол. наук. співр. Інституту
А.М.Герасименко за цикл робіт «Вопросы разделения сейсмических сигналов и анализ некоторых информационных систем».
Крім сейсмічних розрізів будуються моделі кори і мантії по іншим фізичним параметрам. Густинні моделі створюються в
тривимірному варіанті з використанням розроблених в Інституті геофізики нових методик (Є.Г.Булах, С.С.Красовський,
К.А.Болюбах, В.О.Ржаніцин та інші). За побудовою густинних моделей кори і мантії Інститут геофізики став головним в
колишньому СРСР. Йому було доручено наукове керівництво роботами (С.І.Субботін, В.І.Старостенко).
Вперше для Українського щита створено магнітну модель земної кори, встановлено зв'язок намагніченості верхньої і нижньої
частин кори, що відображає взаємодію кори і мантії (З.О.Крутихивська, І.К.Пашкевич, 1976 р.), створюються магнітні
моделі інших щитів СРСР - Балтійського і Анабарського. На основі розробленої в Інституті методики (З.О.Крутихивська,
І.М.Силіна та ін. 1975р.) виявлено нові залізорудні площі.
Створюються автоматизовані системи обробки та інтерпретації геофізичних матеріалів
(В.І.Старостенко, 1972-1978 р.р.), розроблено теорію і алгоритм вирішення нелінійних некоректних задач
ітераційним методами (В.І.Старостенко, 1976 р.). Розроблено методику ітераційного моделювання
градієнтно-шаруватих середовищ в гравітаційному полі (С.С.Красовський та інші, 1976 р.). Розв'язано
нові задачі теорії потенціалу сили тяжіння (А.В.Чорний, 1975-1978 р.р.).
З 1967 р. вивчаються квазіперіодичні варіації сили тяжіння (Г.Т.Собакар та ін.). Досліджено теплове поле
України (Р.І.Кутас, В.В.Гордієнко, 1971-1978 р.р.). Виконано інтерпретацію геофізичних полів з метою вивчення
глибинної будови західних областей УРСР (В.І.Клушин, 1972 р. В.І.Хоменко, 1971-1978 р.р.).
Розроблено метод інтегральних співвідношень. Побудовано та впроваджено в практику автоматизовані системи
обробки та інтерпретації даних потенційних полів (Є.Г.Булах, М.М.Маркова, В.О.Ржаніцин, 1965-1978 р.р.)
З'ясовано нові закономірності змін пружних, магнітних і електричних параметрів мінеральних речовин при високих
термодинамічних умовах. Створено першу петрофізичну модель земної кори Українського щита (Т.С.Лебедєв, В.І.Шаповал,
Б.Я.Савенко, Ю.П.Оровецький, 1975-1978 р.р.).
Узагальнено комплекс геофізичних даних про глибинну будову кори і верхньої мантії півдня Європейської частини
СРСР, дано їх геологічне тлумачення (А.В.Чекунов, 1972 р.). Значні результати отримано в області тектонофізики
(В.Г.Гутерман, 1977 р.), досліджувався зв'язок рухів земної кори з процесами на кордоні кора-мантія
(І.Ш.Рахімова 1977-1983 рр.), напружений стан і реологічні властивості літосфери (О.І.Юркевич 1978-1984 рр.),
сучасні рухи земної кори (В.І.Сомов 1977-1983 рр.).
Для території України складено карти теплових потоків, температур на різних глибинних рівнях, глибин ізотерми Кюрі
(Р.І.Кутас 1974-1978 рр.). Визначено великі Кіровоградська (І.І.Рокитянський, І.М.Логвинов 1972 р.)
і Карпатська (А.П.Бондаренко, О.І.Бєлінський, Ф.І.Сєдова 1972 р.), а за межами УРСР по методиці і за участю
Інституту геофізики АН УРСР Підмосковна, Кавказька і Верхоянська аномалії електропровідності.
Співробітники Інституту брали участь у складанні геотермічного атласу Європи (Р.І.Кутас 1991-1992 рр.). Інститут
курирував один з розділів глобальної програми «Геомагнітний меридіан» (І.І.Рокитянський 1976 р.).
У 1984 р. 10-ти співробітникам Інституту: керівнику робіт академіку АН УРСР С.І. Субботіну (посмертно),
академіку АН УРСР А.В.Чекунову, чл.-кор. АН УРСР В.І.Старостенку, чл.-кор. АН УРСР В.Б.Соллогубу, д.ф.-м.н.
Є.Г.Булаху, к.г-м.н. Т.С.Лебедєву, д.г-м.н. С.С.Красовському, д.г-м.н. Р.І.Кутасу, д.г-м.н. Є.К.Лоссовському, д.г-м.н.
В.В.Гордієнку за цикл робіт "Теорія, методика і результати вивчення літосфери України і прилеглих територій за комплексом
даних сейсмометрії, гравіметрії і геотермії", яка включає понад 30 монографій, була присуджена Державна
премія УРСР в галузі науки і техніки.
Аварія на Чорнобильській АЕС 1986 р. внесла корективи в роботу колективу Інституту. Багато співробітників брали участь
в проведенні контролю радіоактивного забруднення людей, території, транспорту, продуктів харчування. Розпочато роботи
по сейсмоакустичному контролю об'єктів ЧАЕС.
У 1988 р. спеціально створена група співробітників Інституту (16 фахівців) виїжджала в район катастрофічного
Спітакського землетрусу (Вірменія) для допомоги потерпілим, вивчення наслідків землетрусу, організації та проведення
епіцентральних спостережень.
Співробітники Інституту згідно з радянсько-гвінейською міжурядовою угодою з 1981 р. по 1993 р. брали участь
в геолого-геофізичному вивченні території і шельфу Гвінейської Республіки на базі Науково-дослідного центру в м. Конакрі (Гвінея).
За монографію «Мантийный диапиризм» доктору геол.-мин. наук Ю.П.Оровецькому в 1993 р. була присуджена премія ім.
В.І.Вернадського АН України.
У 1994 р було завершено видання монографії з результатами багаторічних геофізичних міжнародних досліджень, що
виконувалися на території Центральної та Східної Європи, в межах якої зосереджені практично всі різновиди тектонічних
структур і геодинамічних режимів континентальної літосфери Землі. Склад і структура монографії (8-томів) містять
результати вивчення глибинної будови земної кори і верхньої мантії за комплексом геолого-геофізичних даних,
дослідження структурних взаємозв'язків різноманітних поверхів тектоносфери і її неоднорідностей, районування
регіонів за сукупністю глибинних геолого - геофізичних ознак, дослідження динаміки літосфери, її структури і петрологічної
еволюції, вулканізму, метаморфізму і рудоутворення.
З огляду на внесок Інституту геофізики в виконання досліджень і їх узагальнення, в 1995р. за восьмитомну
монографію «Литосфера Центральной и Восточной Европы» була присуджена Державна премія України в
галузі науки і техніки вченим Інституту: академіку НАН України А.В.Чекунову, академіку НАН України
В.І.Старостенку, чл.-кор. НАН України О.М.Харитонову, доктору геол.-мін. наук В.В.Гордієнку, доктору
геол.-мін. наук С.С.Красовському, доктору геол.-мін. наук Р.І.Кутасу, кандидату геол.-мін. наук І.К.Пашкевич,
чл.-кор. АН УРСР В.Б.Соллогубу (посмертно).
З 1992 року починається новий етап у розвитку міжнародних наукових зв'язків. Інститут бере участь у ряді програм
і проектів: EUROPROBE, GEORIFT, EUROBRIDGE, PANCAPDI, DOBRE, INTAS, NARS-DEEP, IRIS, SCAR (Антарктичні дослідження)
та ін.
У 1994 р. Альбукерська Сейсмологічна Лабораторія Геологічної служби США уклала з Інститутом Memorandum
of understanding - протокол про наміри - і приступила до монтажу сучасної цифрової сейсмологічної станції
«Київ» (поблизу Малина). Фінансування робіт взяла на себе американська сторона. У 1995 р. станція «Київ»
почала працювати і була введена в систему Глобальної сейсмологічної мережі (ГСС). Україна стала
членом консорціуму IRIS (Incorporated Research Institutions for Seismology) і отримала доступ до матеріалів
світового банку сейсмічних даних. Геологічна служба США і ІГФ підписали
17 вересня 1998 р. протокол про науково-технічне співробітництво в галузі вивчення фізики Землі, установці і забезпеченні
роботи сейсмологічного обладнання, обміні сейсмологічними даними і пов'язаними з ними науковими результатами.
З 1995 р. Інститут бере участь в наукових дослідженнях, проведених Україною в Антарктиці (після передачі
Великобританією наукової станції «Фарадей» Україні). Ця станція отримала нове ім'я - «Академік Вернадський».
Геофізичні дослідження виконуються по шляху проходження судна для зміни зимівників, а також в районі станції на
полігонах Південних Шетландських і Південних Оркнейських островів. Співробітники Інституту брали участь в 16-и
зимівлях і в 21-и Морських антарктичних експедиціях.
Державну премію України в галузі науки і техніки отримали:
1996р. Отримал: д. г.-м. н. .Б.Гінтов в колективі зі співробітниками Державної гірничої академії
України і Одеського державного Університету за наукову працю "Закономірності деформації верхньої
частини тектоносфери Землі, що отримані теоретичними і експериментальними методами".
2001р. Отримали: д. г.-м. н. О.Н.Третяк, д. ф.-м. н. В.М.Завойський, д. г.-м. н. О.М.Русаков, к. г.-м. н.
А.М.Глеваська, к. г.-м. н. Н.П.Михайлова, наук. співр. В.М.Цикора за роботу "Палеомагнітні дослідження в
України (теорія методологія та впровадження в практику нового напрямку в галузі наук про Землю)".
2005р. Отримал: д. ф.-м. н. І.І.Рокитянський з колективом авторів за цикл наукових праць "Розв'язання проблем
раціонального природокористування методами аерокосмічного зондування Землі та моделювання геодинамічних процесів".
2014р. Отримали: д. ф. - м. н. В.М.Шуман та д.г.н. П.Г. Пігулевський з колективом авторів за роботу
"Геохімічні, петрологічні і геофізичні критерії прогнозування родовищ корисних копалин Українського
щита". Указ Президента України № 686/2015
2015р. Отримали: д.г.н. В.Г.Бахмутов, д.г.н. Т.П.Єгорова і д.ф.-м.н. І.М.Корчагін за цикл робіт "Структура
і динаміка геофізичних полів як відображення еволюції та взаємодії геосфер в Антарктиці". Указ Президента України № 440/2016
2019р. Отримали: чл.к. Кендзера О.В., к.г.-м.н. Омельченко В.Д., д.г.-м.н. Лисинчук Д.В., к.ф.-м.н. Легостаєва О.В.,
к.ф.-м.н. Гринь Д.М., к.ф.-м.н. Коломієць К.В., Чулков С.С. за цикл робіт "Глибинна будова літосфери та сейсмічна
небезпека території України". Указ Президента України № 4/2020
Премія ім. С.І.Субботіна:
2001р. Отримали: д. ф.-м. н. Є.Г.Булах і д. ф.-м. н. В.М.Шуман за монографію "Основы векторного анализа и теория поля".
2008р. Отримал: Трипільський О.А за монографію "Литосфера докембрийских щитов северного полушария Земли по сейсмическим данным" (автори: О.А.Трипільський, М.В.Шаров).
2015р. Отримали: академік НАН України В.І.Старостенко, чл.-кор. НАН України О.Б.Гінтов, к. г.-м. н. Г.М.Дрогицька за монографію "Кировоградский рудный район. Глубинное строение. Тектонофизический анализ. Месторождения рудных полезных ископаемых"
2017р. Отримали: к. ф.-м. н В.О.Корчин і наук. співр. П.О.Буртний за монографію "Термобарическое петрофизическое моделирование в геофизике"
2023р. Отримали: д. геол. наук І.Б.Макаренко, д. ф.-м. наук О.В.Легостаєва, к. г.-м. наук П.Я.Купрієнко (посмертно)
за монографію "Неоднорідність земної кори України і суміжних регіонів за результатами 3D гравітаційного моделювання".
на початок сторінки
|
